Ти близько.
Як повітря...
На відстані одного подиху -
лише вдихнути...
Чому ж я шукаю Тебе
десь
там
?
Шукаю то з мапою,
то навпомацки.
Болить спина, натомлені ноги...
Блукаю лісами-полями, далекими світами.
Аж поки загублю стежку додому.
Знаходжу, вертаюсь.
Щоб завтра знову вирушити на пошуки
Тебе.
А Ти все так само близько -
на відстані одного подиху.
Йдеш зі мною в мою мандрівку
у світи далекі...
Наглянути, аби дитя не загубилося.
Колись я таки допетраю,
що Ти — на відстані подиху.
Ближчий, аніж одежа.
І ми будемо сміятися,
що я так довго не могла докумекати
таку очевидність:
Ти близько — на відстані подиху.
І я сміятимусь голосніше за Тебе...
а потім спитаю:
“Навіщо Ти ходив зі мною
у темні ліси
у широкі поля
у високі гори
?
Навіщо дозволив мені блукати
сотнею стежок,
якщо був лиш на відстані подиху?
А Ти усміхнешся у вуса і мовиш:
“Дитино, ти ніколи не побачила б,
як цвітуть серед луки стокротки,
коли б не ходила шукати Мене у далекі світи...”
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Невыгодно бар содержать - Надежда Горбатюк (книга пророка Иеремии гл. 15 ст.6,7,8
"Ты оставил Меня, говорит Господь, отступил назад; поэтому Я простру на тебя руку Мою и погублю тебя: Я устал миловать.
Я развеваю их веялом за ворота земли; лишаю их детей, гублю народ Мой; но они не возвращаются с путей своих.
Вдов их у Меня более, нежели песку в море; наведу на них, на мать юношей, опустошителя в полдень; нападет на них внезапно страх и ужас.")
