Псалом Давида.
2 Не докоряй у обуренні, Господи,
2 В праведнім гніві мене не карай.
3 Бачиш – охляв я, помилуй, о Господи,
3 ліки від болів у костях порай,
4 надмір тривоги в душі мати мушу,
4 Господи, нас Ти покинув, докіль?
5 Боже, вернися, спаси мою душу,
5 ласка Твоя переможе мій біль.
6 Хто ж, як помре, пом’яне тебе, Боже:
6 Хто возвеличить Тебе, як помре?
7 Мокре щоночі від сліз моє ложе,
7 Слабну від стогону, розпач бере.
8 Через журбу мої очі в тумані,
8 сльози від горя уже не течуть.
9 Гетьте від мене лихі та погані,
9 Господь плачу мого голос почув;
10 Господь почув моє щемне моління,
10 прийме молитви мої, щоб судить.
11 Хай ворогам страх і сором – камінням,
11 Хай утечуть в срамоті вони вмить
(Псалми, гл. 6)
Комментарий автора: Переспів Псалма № 6 (Псалми, гл. 6)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
\"Адамовские\" размышления - Андрей Шамсутдинов \"Будешь вкалывать до седьмого пота и кроме страданий и суеты ничего тебе и твоим детям не принесёт. Только надежда на одного из твоих дальних потомков. Только через Него прийдёт освобождение из рабского состояния\". Мог ли нечто подобное Бог сказать Адаму? Я думаю да. Мог ли Адам размышлять как бы заглядывая в будущее, и в лице Евы обращаться ко всем будующим женам от лица будующих мужей? Почему нет?
