«В Нигерии более 35-ти тыс. человек оставили свои дома из-за страха перед нападениями исламистской секты Боко Хаарам». «Цель Боко Харам - очистить север от христиан». «Взрывы 20-ого января унесли жизни, по крайней мере, 185-ти человек». ( «MILITIA DEI»).
«Блаженны вы, когда будут поносить вас и гнать, и всячески неправедно злословить за Меня» (Мф. 5,11).
Господь, Ты видишь, мы презренны.
Бросают камни, нас виня.
Но Ты сказал, что мы блаженны
И Сам страдаешь, нас любя.
Тебя распяли фарисеи,
И мы с Тобой на смерть идём,
Любвеобильные идеи
Сквозь оскорбленья пронесём.
Уже кончается дорога
И там в конце Голгофский крест…
Но сердце мучает тревога:
Сдадим ли мы страданий тест?
Ревёт толпа и камни мечет,
Как волки, зубы оскаля,
И зрит на нас, как хищный кречет,
За Божью истину виня.
А мы, как овцы, как ягнята…
(У них всегда один исход).
Уже идёт страданий дата
И к жизни вечной переход.
* * *
Владимир Кодебский,
Луцк, Украина
Чтобы никого не смущала ёлочка, я заменил фотографию.
Прочитано 8233 раза. Голосов 3. Средняя оценка: 3,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Не фарисей распяли Христа,
А наши грехи распинали,
и если бы не было любви Отца,
То как в аду все воздыхали.
А он сошел и цель была
весь мир обнять любовью новой,
а фарисей?Его дела и наши
стали там основой. Комментарий автора: Логичный экспромт! Спасибо, Женя, за отзыв.
Божьих Вам благословений!
Вы уже были в Москве? Мне что-то помнится о Вашей намеренности...
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
