Мы живем мгновениями… Утро, день, вечер – мгновения… И снова – утро, день, вечер… мгновения… Научились ли их ценить? Это поймем позже, если успеем…
Зима, мороз, море снега… хорошо вначале, соскучились… плохо в конце, устали… Мгновения… и снова – хочется… устали…
Весна, цветы, улыбки, солнышко мягкое, какое блаженство… дожди, грозы, ливни, опять дожди, дожди… устали… Мгновения непонятной любви, не постигнутого разочарования, влюбились, если успели, если нет, ждем следующей весны – мгновения…
Лето! Какая прелесть! Солнце, море, нежная галька скрипит под ногами, ласковая волна нежно баюкает и успокаивает мысли, шебуршащиеся в черепушке, в морской дали резвящиеся дельфины, шашлык и пахлава…. Мгновения… Жара, подгоревшее тельце, лупящаяся кожа, облезлые носики и выгоревшие от яркого солнца, некогда очаровательные глазки… устали…
Мгновения… Ну, наконец-то дождик, осень, шелест, увядающих, мягко падающих, багряных листьев, шаловливая рифма так и выскакивает из под-пера, или из-под клавиш ноута… кажется все – всплеск бабьего лета и постигнута вселенная… мгновения… дожди, дожди, затяжные, тягучие, рвущие душу дожди… когда же конец…устали…
И так изо дня в день, из года в год, мгновения нашей жизни выстраиваются в киноленту жизни, сопровождая нас радостями, очарованиями, любовью и разочарованиями….
И только Мудрость, тихо посмеиваясь, говорит: все суета… ибо каждый день сам найдет себе заботу…
Радуйтесь, познавшие Мудрость! Ибо Радость, познавшего суть мгновений, и есть особая мудрость!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
Поэзия : Свидетельство. - Брусловская светлана Однажды, путь мой лежал через пустыню Негев.
В автобусе, как всегда прославляла Господа.И вдруг мне открылась яркая картина, как наяву.
Огромное поле тончайшей шелковистой пшеницы.Над ним мостик, словно сделанный из очень тонких ажурных кружев.
Чуть дальше дома в сиянии золота и серебра.
И вокруг очень много света,похожено на лунный.
Небеса-поняла я душой и неземная радость охватила меня.
Слава Господу!
